3. Структурно-механические характеристики коллоидной системы кратко

Привет, Вы узнаете о том , что такое 3. Структурно-механические характеристики коллоидной системы, Разберем основные их виды и особенности использования. Еще будет много подробных примеров и описаний. Для того чтобы лучше понимать что такое 3. Структурно-механические характеристики коллоидной системы , настоятельно рекомендую прочитать все из категории Коллоидная химия и химия дисперсных систем.

1.Структурно-механічні властивості КС досліджують (визначають) методами
реології – науки про деформацію і течію матеріальних об’єктів.
2 Механічні властивості КС обумовлені їх структурою.
За характером взаємодії ДФ і ДС всі золі поділяють на вільнодисперсні та
зв’язанодисперсні.
Вільнодисперсні (безструктурні) – в цих КС частинки ДФ не утворюють
просторові структури і тому приймають участь у броунівському русі.
Зв’язанодисперсні (структуровані) – тут частинки ДФ за рахунок активної
міжмолекулярної взаємодії утворюють каркаси.
3. За реологічними властивостями КС розрізняють як рідиноподібні і
твердоподібні. Рідиноподібні поділяють на ньютонівські і неньютонівські.
В’язкість неньютонівських рідин залежить від інтенсивністі механічної дії на них.
В’язкість ньютонівських рідин не залежить від напруження зсуву (Р):
Р =η . Об этом говорит сайт https://intellect.icu . dɣ/dt.
Тут: ɣ- деформація, η – коефіцієнт внутрішнього тертя, або динамічна в’язкість.
4. В’язкість ліозолей залежить від концентрації ДФ:
η = η0 (1 + αφ), або ηпит. =( η - η0 )/ η0 = αφ
Тут: φ-об’ємна частка ДФ, α - коефіцієнт форми частинок.
Наведене рівняння справедливо для розведених КС.
5. Для ліофільних КС (розчини ВМС) використовують рівняння
ηпит. = К. М. С, або ηпит/С = К.М
Тут: М – молекулярна маса полімера; С – його масова концентрація; К –
коефіцієнт, що залежить від природи ДС і полімера.
6. Коли мають справу з амфолітами (полімерами з йоногеннами групами)
необхідно враховувати залежність η від pH
Рис. Залежність η від рН для розчину желатина
В ізоелектричній точці молекули амфоліту згорнуті у клубок, тому тут
реєструється мінімальна в’язкість. Деяке зменшення в’язкості спостерігається
також в сильнокислому та сильнолужному середовищі (участки АВ і СD на
рисунку), що відповідає повному розпрямленню молекул полімеру і відсутності
взаємного притягнення завдяки наявності у них великого і однакового за знаком
заряду.

7. Експериментальне визначення в’язкості:
а) Метод подаючої кульки. Вимірюють швидкість її рівномірного руху (U) і
при відомих r і ρ находять η:
η = (2r
2∆ρg)/9U
б) Візкозиметрія. Вимірюється час витікання певного об’єму КC (V) через
капіляр радіусом r, довжиною ℓ. Розрахунок η ведуть за формулою:
η=(πr
4
t
.∆P)/8Vℓ
Для малих ℓ і відповідно малих ∆Р справедливе спрощене рівняння
η = A.ρ .
t
Тут: А = константа капіляра; ρ – питома густина КС.
Для визначення в’язкості густих КС використовують ротаційні віскозиметри.
Розрахунок η ведуть за формулою:
η= km/ω
Тут: m - обертальний момент; ω - кутова швидкість; k – постійна віскозиметра

Исследование, описанное в статье про 3. Структурно-механические характеристики коллоидной системы, подчеркивает ее значимость в современном мире. Надеюсь, что теперь ты понял что такое 3. Структурно-механические характеристики коллоидной системы и для чего все это нужно, а если не понял, или есть замечания, то не стесняйся, пиши или спрашивай в комментариях, с удовольствием отвечу. Для того чтобы глубже понять настоятельно рекомендую изучить всю информацию из категории Коллоидная химия и химия дисперсных систем